Са пагоньмы сабач
Я прідумаю сказку,
Где ніка’кая тварь
А ні здравствуй фтрух скашэ
Фтіхара фтрух-внезапн.
Я гафно тут сліваль яксь.
А, ха, падла іс псарнь
Подае чырыс трапку сь
Да й ля Мняв чысту ш лапк.
Паяфісь ты шь в сфінарні,
Колы нема й ф масках
А ні эцікі навыць,
А не то шо шэ знань.
Я ж ны й здрыгнув тіпа жэ
Коло во з вонь бачка,
Ек Сыргійко постравыл
Да міня зе й са святк.
Я шь шюкаю, хте п трахнуць
Хоць яку дзе шызарнь.
Ілі нават кухарку ш
В жоны возьму сь ва в хар.
Дак, ну, як энці віхры,
Да врашдзепны ці нат,
Спакваля вжарыць ф іспы.
В ізбы свенты, ну, даж.
Гот культура ва в Дзевы!
Той, ну, шо верціць каль:
Я вам дам шас напеваф
Пра Вітольда й Мулявк!
Кадры гарны в Лашаткы!
Шо ты! Што ты! Чё вам?
Мо, падаці падаткаў
Шэ паменш, чым ты плаць?
